29 серпня в різних куточках України відбувся щорічний забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Його учасники долають обрану дистанцію, присвячуючи її конкретному Захиснику чи Захисниці України. Цього року до забігу долучилася наша колега Ірина, яка обрала найдовшу дистанцію – 10 кілометрів.
Іра працює у відділі персоналу сервісних центрів МВС Київщини. Вона родом із Донеччини – саме там минули її дитинство, роки навчання та початок професійного шляху.
Тож цьогорічний забіг мав для неї особливе значення. Свої 10 кілометрів Іра присвятила Олексію Коряку – донеччанину, який народився у місті Гірник Донецької області.
Олексій зростав у родині шахтарів. Його батьки все життя працювали на шахті, передавши синові приклад працьовитості, чесності та витривалості.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олексій добровільно став на захист України. 14 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу Водяного на Донеччині, сержант Олексій Коряк загинув у бою, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та Україні.
Тривалий час Захисник вважався безвісти зниклим. Його тіло вдалося повернути додому лише під час обміну тілами полеглих воїнів.
10 кілометрів за Героя – для Іри ця дистанція була не просто спортивним викликом.
Безсонні ночі через повітряні тривоги, постійна напруга, спека й фізична втома – усе це відчувалося під час забігу. Та щоразу, коли ставало важко, достатньо було опустити погляд на ім’я, закріплене на грудях, і згадати, за кого ти біжиш.
За людину, яка вже ніколи не зможе пробігти свою дистанцію сама.
Саме в цьому – головний сенс забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Він об’єднує людей навколо пам’яті про тих, хто віддав найдорожче за нашу свободу.
Бо цей забіг насправді вимірюється не кілометрами. Він вимірюється іменами.
Іменами наших Захисників і Захисниць, які ми пам’ятаємо, називаємо та не маємо права забути. Шануємо Воїнів. Біжимо за Героїв України.