Напередодні 40-х роковин аварії на Чорнобильській атомній електростанції ми згадуємо не лише події квітня 1986 року. Ми говоримо про людей – тих, хто опинився в епіцентрі трагедії не за власним вибором, а за покликом служби.
І один із них сьогодні працює поруч із нами. Володимир – діловод одного з сервісних центрів МВС Київщини. Спокійний, врівноважений, уважний до деталей. Колега, який завжди допоможе знайти потрібний документ і підкаже рішення.
Але сорок років тому його робота виглядала зовсім інакше.
Шлях до служби
Володимир родом із Білоцерківщини. Після навчання проходив строкову службу в армії, а повернувшись додому, у 1985 році почав працювати в Міністерстві внутрішніх справ.
Попереду – служба молодого правоохоронця: чергування, виїзди, робочі будні. Ніхто не міг уявити, що вже за рік ця служба стане частиною однієї з найбільших техногенних катастроф у світі.
Тоді, у ніч на 26 квітня 1986 року, 21-річний Володимир був черговим.
«Ми тоді перебували в одному приміщенні з рятувальниками. Пам’ятаю, як почали виїжджати пожежні автомобілі. Запитав, що сталося. Сказали: їдуть у Чорнобиль — там пожежа», – пригадує наш колега.
Однак тоді ще ніхто не знав, що це не звичайна пожежа.
А уже наступного дня, 27 квітня, він і сам опинився там – у зоні аварії. Говорить, що його завданням була охорона об’єктів і підтримання порядку. Робота, яку потрібно було виконувати спокійно й без зайвих запитань, навіть коли навколо панували невизначеність і тривога.
Володимир ніс службу в Чорнобилі, Прип’яті та навколишніх населених пунктах. Працював на вахтах, неодноразово повертаючись у зону відчуження.
Пізніше Володимир продовжив службу в підрозділах Державтоінспекції. Роки роботи, досвід, тисячі службових змін. Згодом, у 2011-му, чоловік написав рапорт і перейшов працювати до МРЕВ, а згодом – після реформи – до сервісного центру МВС.
Сьогодні його робота вже не пов’язана з надзвичайними подіями. Це документи, консультації, допомога громадянам і командна робота. Та за спокійною буденністю стоїть історія людини, яка на власні очі бачила перші дні після катастрофи.
Напередодні роковин аварії ми дякуємо всім, хто працював у зоні відчуження, ліквідовував наслідки катастрофи та забезпечував порядок у ті складні дні. І тихо пишаємося, що один із них сьогодні працює поруч із нами.