Війна залишає сліди: не лише на карті. Не лише в новинах. Вона залишає їх на тілі – у вигляді шрамів. І в серці – у вигляді втрат, які не загоюються і не лікуються. А розмінною монетою стає здоров’я та мрії наших захисників.
Микола Довбаш все своє життя присвятив службі – від кулеметника у військовій частині до правоохоронних органів. Звичне життя, родина та плани на майбутнє – він нічим не відрізнявся від більшості українців. Хіба що – точно знав: Україна належить українцям і за неї варто боротися.
Так і сталося ранком 24 лютого 2022 року, коли Микола, залишившись вірним присязі та народові України, став добровольцем, щоб захищати рідну землю від вторгнення. Для нього це був не обов’язок, а – поклик серця.
Так, крок за кроком Микола, разом зі своїми побратимами, став одним із «щитів» Київської області. У містах Ірпінь та Буча він організувався в один із структурних підрозділів і виконував бойові завдання на підступах до столиці.
Спільно з іншими добровольцями та військовослужбовцями ЗСУ він брав участь у оборонних і наступальних операціях, під час яких було знищено велику кількість ворожої техніки та живої сили противника. Він допомагав евакуювати мирне населення, витримував постійні обстріли та працював у надзвичайно складних умовах інтенсивних бойових дій.
«Особливо важкими були дні оборони Ірпеня: з 25 лютого по 2 березня 2022 року, коли тримали блокпост “Караван Гала” для охорони в’їзду до міста з боку Бучі та Гостомеля. Ми цілодобово чергували, вели розвідку та відбивали постійні спроби проникнення російських ДРГ на територію міста», — пригадує захисник.
Опісля він брав участь у зачистці Бучі разом із добровольцями та підрозділами ЗСУ, долучався до розвідувальних заходів. А 24 березня, під час артилерійського обстрілу біля відділення поліції, отримав поранення. Та, незважаючи на втрати побратимів і власні травми, він не покидав Ірпінь і Бучу до повної деокупації міст.
За мужність і відданість Миколу нагородили нагрудним знаком «За відвагу в службі» та державною нагородою «За бездоганну службу» ІІІ ступеня. Втім, отримані травми не дозволили захисникові надалі брати участь в боях. І на нашого захисника чекав шлях реабілітації, лікування та пошуку себе тут, у відносно мирному житті.
Так Микола Довбаш натрапляє на повідомлення, що відгукувалось до нього з плакату: «Я в команді сервісних центрів МВС. Долучайся і ти!»
«Для мене завжди було важливо бути корисним країні і людям. Тепер я хочу робити це щодня, працюючи тут, серед цивільних, допомагаючи людям у відносно мирному житті», — ділиться Микола.
Співбесіда, успішне стажування. І цей, на перший погляд, суворий чоловік тепер завжди з посмішкою зустрічає відвідувачів в нашому сервісному центрі МВС у Бучі. Стриманість, чіткі відповіді – і зовсім не схоже, що він лишень нещодавно доєднався до нас. Та і самі колеги зізнаються: без нього вже не уявляють свій колектив.
«Тут, я відчуваю, що можу бути корисним так само, як на фронті. Кожен день, допомагаючи людям, я розумію: служити — це не лише у війську. Мені тут круто, бо моя робота має сенс і робить життя людей трішки легшим. А ще, я знаю ціну часу. І ціну підтримки. І я щасливий, що тут, в сервісних центра МВС Київщини це відчувають», – додає наш колега.
«Ми завжди підтримуємо наших військових: надаємо пріоритетні послуги, організовуємо виїзди, допомагаємо там, де це потрібно. І особливо раді, що тепер Микола з нами в команді. А ще ми запрошуємо всіх ветеранів долучатися до нашої команди – ваш досвід, відданість і мужність надихають нас і нам за честь мати таких колег», — підкреслює начальник регіонального сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях Сергій Петров.
Актуальні вакансії можна переглянути на офіційних сайтах сервісних центрів МВС кожного регіону.
