29 серпня в різних куточках України відбувся щорічний забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Його учасники долають обрану дистанцію, присвячуючи її конкретному Захиснику чи Захисниці України. Цього року до забігу долучилася наша колега Ірина, яка обрала найдовшу дистанцію – 10 кілометрів. Іра працює у відділі персоналу сервісних центрів МВС Київщини. Вона родом із Донеччини – саме там минули її дитинство, роки навчання та початок професійного шляху. Тож цьогорічний забіг мав для неї особливе значення. Свої 10 кілометрів Іра присвятила Олексію Коряку – донеччанину, який народився у місті Гірник Донецької області. Олексій зростав у родині шахтарів. Його батьки все життя працювали на шахті, передавши синові приклад працьовитості, чесності та витривалості. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олексій добровільно став на захист України. 14 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу Водяного на Донеччині, сержант Олексій Коряк загинув у бою, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та Україні. Тривалий час Захисник вважався безвісти зниклим. Його тіло вдалося повернути додому лише під час обміну тілами полеглих воїнів. 10 кілометрів за Героя – для Іри ця дистанція була не просто спортивним викликом. Безсонні ночі через повітряні тривоги, постійна напруга, спека й фізична втома – усе це відчувалося під час забігу. Та щоразу, коли ставало важко, достатньо було опустити погляд на ім’я, закріплене на грудях, і згадати, за кого ти біжиш. За людину, яка вже ніколи не зможе пробігти свою дистанцію сама. Саме в цьому – головний сенс забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Він об’єднує людей навколо пам’яті про тих, хто віддав найдорожче за нашу свободу. Бо цей забіг насправді вимірюється не кілометрами. Він вимірюється іменами. Іменами наших Захисників і Захисниць, які ми пам’ятаємо, називаємо та не маємо права забути. Шануємо Воїнів. Біжимо за Героїв України. 

29 серпня у сервісних центрах МВС Київщини та Чернігівщини один стілець залишався вільним. Не тому, що його нікому зайняти, а тому, що є ті, хто мав би сидіти на цьому стільці, очікувати на послугу, поспішати у справах, повертатися додому, будувати плани на завтра. Але замість цього вони віддали своє місце в житті нам. На цьому стільці – квіти та табличка: «Тут міг сидіти той, хто віддав життя за Україну». За цим – люди, чиї голоси ми більше не почуємо, чиїх обіймів більше не відчуємо, чиї імена назавжди залишаться в нашій пам’яті. Цей стілець – про тих, кого сьогодні немає поруч. Про тих, хто мав би жити звичайне життя: прокидатися зранку, поспішати на роботу, телефонувати рідним, купувати подарунки, сваритися через дрібниці, сміятися з друзями, планувати відпустку чи повертатися ввечері додому. Можливо, хтось із них саме сьогодні написав би близькій людині: «Я скоро буду». Але це «скоро» для них так і не настало. Вони могли мати зовсім інші плани. Могли не знати, яким буде їхній наступний день. Але коли Україна потребувала захисту, вони стали на її захист. І заплатили за нашу свободу найвищу ціну – власне життя. [metaslider id="27136"] 29 серпня ми вшановуємо пам’ять захисників і захисниць України, які загинули, боронячи нашу державу. Це день, коли особливо важливо зупинитися посеред щоденних справ і згадати тих, хто загинув, захищаючи Україну. Тому в сервісних центрах МВС Київщини та Чернігівщини ми залишаємо одне місце вільним. Нехай серед звичних розмов, документів та щоденних турбот воно нагадує нам про тих, кому ми завдячуємо можливістю бути тут. Пам’ятаємо тих, хто загинув, захищаючи Україну. Чекаємо тих, хто зник безвісти. Не забуваємо тих, хто перебуває у полоні. І дякуємо кожному та кожній, хто сьогодні продовжує боронити нашу державу.

Якісний державний сервіс значною мірою залежить від професійності людей, які щодня працюють із громадянами. Саме тому підвищення кваліфікації, обмін практичним досвідом та взаємодія між державними установами є важливою складовою роботи сервісних центрів МВС. Нещодавно адміністратори сервісних центрів МВС Чернігівщини взяли участь у навчальній зустрічі з фахівцями Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області. Під час заходу учасники зосередилися на питаннях, які стосуються документування громадян, іноземців та осіб без громадянства і мають практичне значення для роботи сервісних центрів МВС. Окрему увагу приділили документам, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Фахівці міграційної служби розповіли про актуальні вимоги та особливості роботи з такими документами, а також детально розглянули питання перевірки їхньої дійсності. Ще одним важливим напрямом стало документування іноземців та осіб без громадянства. Учасники навчання обговорили актуальні питання цієї сфери та особливості, які необхідно враховувати під час роботи з відповідними документами. Такі професійні зустрічі дають можливість не лише отримати актуальну інформацію, а й обговорити практичні питання, поставити фахівцям додаткові запитання та узгодити підходи до роботи. Адже у сфері надання державних послуг важливо, щоб різні установи діяли узгоджено, а їхні працівники добре розуміли суміжні процеси. [metaslider id="27123"] Співпраця сервісних центрів МВС та Державної міграційної служби України є важливою частиною цієї взаємодії. Обмін досвідом і постійне професійне навчання допомагають нашим фахівцям упевненіше працювати зі складними ситуаціями та надавати громадянам послуги компетентно, якісно й відповідально. Дякуємо колегам Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області за змістовну зустріч, професійний діалог та готовність ділитися досвідом.